РОЗКОПКИ МАЙБУТНЬОГО

Технічні деталі

Назва проекту: Розкопки майбутнього

Хронологія: 2026 (триває)

Засіб / Матеріали: Мультидисциплінарна інсталяція (високообпалена шамотна глина, експериментальні металеві, залізні та золотисті глазурі)

Розміри: Змінні розміри (Модульна просторова установка)

Категорія: Керамічна скульптура / Просторова інсталяція

Опис проекту

«Розкопки майбутнього» – це тривалий міждисциплінарний проєкт, зумовлений необхідністю культурної деколонізації, історичної справедливості та повернення вкрадених наративів. Збудоване на землях, історично зайнятих давньою скіфською цивілізацією, безпосереднє оточення художниці визначалося курганами, історія яких вплетена в її особисту ідентичність. Після ескалації війни численні українські регіональні музеї були розграбовані, а історичне скіфське золото систематично переміщується та виставляється в Ермітажі. Ця спадщина використовується імперськими інституціями та державною пропагандою як зброя для просування геополітичного міфу про «єдиний народ» та інституціоналізацію культурної апропріації.

У відповідь на це системне стирання, «Розкопки майбутнього» функціонують як концептуальна та фізична реконструкція суверенної культурної ідентичності. Проект складається з великої, постійно розвивається серії скульптурних об'єктів, які переосмислюють традиційний скіфський звіриний стиль. Відкидаючи класичне повторення, роботи створюють сиру, сучасну візуальну мову, яка виступає як «археологія життя» з сучасної точки зору.

У цій практиці глина слугує первинним засобом суверенітету, а технологічний процес випалу при високій температурі діє як концептуальний маніфест. Дія печі символізує спалювання ідеологічних нашарувань, пропаганди та історичних спотворень, нав'язаних українській культурі. Використовуючи темні, металеві, залізні та золотисті глазурі, скульптури відсилають до матеріальності стародавніх артефактів, залишаючись водночас глибоко сучасними. Розроблена як гнучка модульна інсталяція, серія розширюється та переналаштовується відповідно до просторового та архітектурного контексту галереї — незалежно від того, чи встановлена вона на стінах, чи розташована на підлозі — перетворюючи керамічну матеріальність на аналітичний інструмент опору та культурної автономії.